Ліна Костенко – вогонь незгасний,
Що душу будить, правдою життя.
Вона втілює образ сучасний,
Бо їй належить вічності буття.
Знайомі рядки, як хвилі в морі,
Несуть нам силу в кожному творі.
Вона не зрадить слову та Богу,
Вибере чесність понад тривогу.
Вона писала – й все розквітало,
Ліна Костенко – це правда рядків,
Вона – навічно в сплетінні віків,
Що текст напише влучно та вдало.
У кожнім слові – суть монологу,
Що розриває тишу убогу.
Слова майстриня створює зорі
На поетичнім своїм просторі.
Ліна Костенко – це вічність буття,
Її заповіт завжди сучасний.
Її слова як безсмертне життя,
Що вічно сяють як жар незгасний.
Мирослав Манюк
19.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2025
автор: Мирослав Манюк