Вчора ввечері я отримала подарунок, на який давно й з нетерпінням чекала – книгу «Гриби з Юґґота». І, розкривши цей невеличкий, формату молитовника, том – темний, зі срібним тисненням та [i]чорними [/i]форзацами, – з першого ж погляду зрозуміла, що переді мною книга, яка максимально точно відображує стиль і дух творця міфів Ктулху. Підтвердження – графіка Gurge Feodor, ілюстратора, закоханого у містичні світи.
Той факт, що ця збірка з’являється саме тут і зараз, у часи, коли Україна чинить опір силам, не менш огидним і темним, ніж описані генієм жахів, викликає почуття якоїсь трагічної гордості. «Життя, – як сказано в одному з оповідань Г.Ф.Лавкрафта, – річ сама по собі жахлива…» Але навіть жахіття війни неспроможні, як бачимо, позбавити людей ані вміння захоплюватися таємничим і вічним, ані творчого дару. У надважких умовах країна продовжує пізнавати й творити.
Книга, що вийшла у світ буквально місяць тому, містить 36 хорор-сонетів, надрукованих двома мовами: англійською та українською. Символічно, що вірші циклу представлені у перекладах саме [i]чотирьох [/i]авторів, утворюючи своєрідне чотирикнижжя, – недарма додаткові, фрагментарні переклади текстів циклу включено до цієї збірки під назвою апокрифів.
Розповідати щось про автора сонетів немає потреби, бо про ГФЛ вже написано мало не бібліотеку, а творчість цього незвичайного письменника, який підкреслено ігнорував сучасне йому життя та шукав натхнення у тінях минулого, глибоко й парадоксально вплинула на масову культуру (безліч книг, фільмів, ігор, музичних творів і навіть груп, не кажучи вже про армію послідовників). Українське захоплення світами Лавкрафта розпочалося ще в минулому столітті, але повне видання його прозових творів стартувало лише у 2017 і все ще триває. Детальніше про українську лавкрафтіану можна дізнатися саме з моєї книжечки-подарунку, котра крім поетичних текстів містить 4 (!) вступні статті. Є тут і відомості про перекладачів; автограф одного з них, Віталія Гречки, саме прикрашає сторінку подарованого мені примірника, чим я надзвичайно пишаюся. (Між іншим, ідею здійснити повний переклад циклу «Гриби з Юґґота» подала пану Віталію саме я; звісно, він переклав би їх колись і без моєї пропозиції: містик і міфотворець ГФЛ дуже співзвучний йому автор і відкриття його поетичної творчості було, мабуть, заплановано зірками, але приємно думати, що я трохи прискорила цю подію.) «Віталій Гречка, – читаємо в передмові, – талановитий поет і перекладач; читачі могли бачити – або чути – його переклади англійської поезії романтизму та модернізму та, зокрема, широку добірку перекладів Говарда Філіпса Лавкрафта. Перекладає Віталій і з інших мов: німецької, іспанської, російської – а також сам пише вірші, які публікує у всесвітній мережі. Переклади Віталія поетично вивірені й точні; за великим рахунком, саме вони можуть бути початковою точкою входження у світ циклу».
Так, Віталію, Ваші переклади справді ведуть у «край, де красоти дух розквітає, //Де кожен спогад має джерело». Дякую за Вашу творчу працю, за прекрасний подарунок та бажаю Вам натхнення і нових книг!
19.03.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2025
автор: Світлана Себастіані