Коли літа у сивині давно
І почуття, здається, вже заснули,
Й кохання першого забулося вино,
Чи залишилося у далечі минулій,
Та це не так. Допоки ми живі
Й красу душею здатні відчувати,
Неспокій ще живе в душі й крові,
Вони примусять серденько співати.
І ти уже, немов крилатий птах,
Летиш туди, куди душа покличе,
Зникає і невпевненості страх,
І щастя випромінює обличчя.
Повір, заради цього варто жить,
Аби відчути смак людського щастя.
Воно ж навчить собою дорожить,
Тож пий його, немов святе причастя.
18.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2025
автор: Ганна Верес