Стара верба широка та розлога
Вже стільки літ росте біля ставка,
Поразки бачила вона і перемоги,
Вбитого не одного козака,
Котрий лежав під нею, ніби сплячий,
Куйовдив кучері легенький вітерець,
Боялось прилітати вороняччя,
Верба відгонила його, щоб спав боєць.
Під нею і закохані стрічались,
Не раз і розлучалися на жаль.
В житті верби багато чого сталось:
І радісні хвилини, і печаль.
Отак стоїть собі верба-бабуся
Та гілля нахиляє до води,
Зазнає ще приємного й біди,
А скільки то сказати не беруся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський