***
І ти розумієш, авжеж, – мимобіжні прямі.
Не буде ні дотиків, поглядів, навіть листів…
Ні двох силуетів, що на корабельній кормі,
коли до своїх відпливали б річок, палестин.
Не звідати трепету риби його у долині твоїй.
З долоні до лона долине полинна луна.
Сузір’я та місяць, і степ … - не для вас вартові…
насняться магічними вроченнями чаклуна.
Залишиться спогад про світло уявних орбіт,
планетного сяйва - веселки опісля громів.
Сліди замітатиме вишня, що скине свій квіт…
Усе передчасно, запізно… прямі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2025
автор: Надія Позняк