Нерозважливо вимерлі скіфи…

Власноруч,  бо  можливо  то  знак!?-  
Під  стіною,  в  надмірність  полину,
Срібночолі  малюють  картини,
Щоб  применшити  свій  переляк.
Із  початку  буремних  сторіч
Чути  клич  розпорошених  філій,
У  склепіннях  печер  з  протиріч,
Де  ховається  кожен    вцілілий.

Та  не  так  в’яжуть  в  полі    снопи
Нерозважливо  вимерлі  скіфи
І  збирають  з  поверхні  ропи
Сіль  життя  розтривожені  грифи…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: bloodredthorn