Десь у полі загубилося
зернятко маленьке.
Крізь землю пробилося,
коли стало тепленько .
А роса на світанні
дала йому напитись .
І весна вже востаннє
буде з нами журитись.
Приспів-
Земле ,земле,земле наша .
Годі нам всім горювати .
Щастя дай повні чаши .
Сусідів мирних навколо хати .
І нехай добра зернята
на просторах проростають .
А дитячі оченята
більш війни не зазнають.
Весна до миру притулилася.
Бавлять травами луги .
Зернятко в полі заколосилося
Щастя поруч й навкруги .
То коли добро сієш ти ,
воно завжди проросте.
Життя шанс дасть йому знайти
місце ,навіть непросте .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Виктория Покора