В життєвій штурханині безперервній,
Іду, лягають зморшки на чоло.
Не завжди у майбутнім дні я певна,
Бо коїться у ньому казна що.
Війна, обман, корупція злочинна,
Земельний дерибан, кроти, іпсо.
І душі ті людські, що безневинні,
У пастку втрапили, так, ні за що.
Та борсаються денно в грішнім тілі,
Щоб вижити, усупереч всьому.
Донесхочу наїлися ванілі -
Не віриться на слово будь-кому.
Але життя продовжується, в співі,
В різноголоссі веснянім птахів.
Тендітні пагінці на хлібній ниві
До сонця тягнуться поміж вогнів.
21.03.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Валентина Ланевич