Сьогодні в теплі спогади пірнаю,
Як безтурботне бавиться дівча...
Сім років, тато, як тебе не має,
Біля хреста вічно горить свіча.
За Україну тобі так боліло,
Коли розпочалась клята війна:
"Другий Афган", казав, очі сльозились,
А ми не вірили твоїм словам.
Не в змозі я покласти живі квіти,
В тиші постояти біля хреста...
Розкидані по світу твої діти,
А ми не вірили твоїм словам.
Сьогодні згадую тебе я, тату,
І те, як ти пройшов Афганістан,
Яку ціну ми платимо за втрати,
Чи буде спокій нам від росіян?
Ти нас любив і дуже хвилювався,
Пророчим словом ніби застеріг...
Ще б більше сумував, як би дізнався,
В які страшні потрапили ми дні.
21.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Grace