Я не люблю…

(Переклад  "Я  не  люблю..."    Володимир  Висоцький)

Я  не  люблю,  коли  смерть  ходить  збоку,
Не  втомлююся  бігти  по  життю.
Я  не  люблю  чотири  пори  року,  
Коли  я  не  співаю,  а  кричу.

Я  не  люблю  відвертої  зневаги,
В  захопленість  не  вірю,  та  іще  -
Коли  листи  читає  для  розваги
Чужий  і  зазирає  крізь  плече.

Я  не  люблю,  коли  -  наполовину
Або  переривають  діалог.
Я  не  люблю,  коли  стріляють  в  спину,
А  також  проти  пострілів  в  упор.

Ненавиджу  плітки  у  формі  версій,
Гнид  сумнівів  та  почестей  шкалу,
Або  коли  постійно  проти  шерсті,
Або,  коли  залізом  -  і  по  склу.

Я  самовпевненість  не  люблю  ситу,
Бо  краще  хай  відмовлять  гальма  всі.
І  прикро,  що  вже  слово  "честь"  забуто,
Позаочі  шепочуть  наклепи  брудні.

Коли  я  бачу  зламані  геть  крила
В  мені  немає  жалю  недарма:
Я  не  люблю  насилля  і  безсилля,
Ось  тільки  жаль  розп'ятого  Христа.

Я  не  люблю  себе,  коли  боюся,
І  прикро  ще,  коли  невинних  б'ють.
Я  не  люблю,  коли  до  мене  лізуть  в  душу,
Тим  більше,  як  туди  плюють.

Я  не  люблю  манежі  та  арени,
На  них  мільйон  дорівнює  нулю.
Нехай  попереду  великі  зміни  -
Я  це  ніколи  вже  не  полюблю.

               
Оригінал.  Я  не  люблю

Я  не  люблю  фатального  исхода,
От  жизни  никогда  не  устаю.
Я  не  люблю  любое  время  года,
Когда  весёлых  песен  не  пою.

Я  не  люблю  холодного  цинизма,
В  восторженность  не  верю  и  ещё  —
Когда  чужой  мои  читает  письма,
Заглядывая  мне  через  плечо.

Я  не  люблю,  когда  —  наполовину
Или  когда  прервали  разговор.
Я  не  люблю,  когда  стреляют  в  спину,
Я  также  против  выстрелов  в  упор.

Я  ненавижу  сплетни  в  виде  версий,
Червей  сомненья,  почести  иглу,
Или  когда  всё  время  против  шерсти,
Или  когда  железом  по  стеклу.

Я  не  люблю  уверенности  сытой,  
Уж  лучше  пусть  откажут  тормоза.
Досадно  мне,  коль  слово  "честь"  забыто
И  коль  в  чести  наветы  за  глаза.

Когда  я  вижу  сломанные  крылья,
Нет  жалости  во  мне  —  и  неспроста:
Я  не  люблю  насилье  и  бессилье,  
Вот  только  жаль  распятого  Христа.

Я  не  люблю  себя,  когда  я  трушу,
И  не  терплю,  когда  невинных  бьют.
Я  не  люблю,  когда  мне  лезут  в  душу,
Тем  более  —  когда  в  неё  плюют.

Я  не  люблю  манежи  и  арены:
На  них  мильон  меняют  по  рублю.
Пусть  впереди  большие  перемены  —
Я  это  никогда  не  полюблю!  
1968

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Сергій Тімченко