а доглядач маяка став старше
йому більше не п'ятнадцять він рухається
до безвимірності часу до безвікової категорії
йому довго снилась вічність моря
він підкорився її волі
стати вічним світлом білого вогню
місячними каменем, місячними променями і білою піною
зірками, що впали на землю, керувати припливами і відливами
стуком тонкиз довгих пальців по склу
запиленому але схожому на калейдоскоп
відтінків синьої блакиті і білосніжності
біломоряності
негатив морської хвили
пил на об'єктиві
він усе ще п'є каву з молоком зранку
неспішно курить цигарку
сидячи на сірому камені і зливаючись із давніми силами
що не із минулого землі а з минулого води
він кладе годинник на стіл і той припиняє йти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Хімічна Химера