БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ
В повітрі знову дуже чути дим,
І спалахи нам небо розсікають.
То чим ми завинили, Боже, чим?
За що ординці, Боже, нас вбивають?
За що й чому́ ми хрест такий несем
І сатану ніхто не зупиняє?
Молю́, Всевишній, зупини нікчем!
На кожнім кроці ірод нас вбиває.
Бляшанки вражі, наче ті птахи́,
Мов коршаки взяли́ся нас накрити…
За що це, Боже, за які гріхи?
Скажи, Всевишній, як тебе молити?
Влучає ворог мотлохом у нас,
Горять будинки, все вогнем взяло́ся.
Чи буде, Боже, у нас мирний час,
Чому́ пізнать це все нам довело́ся?
Гуде у небі враже це сміття,
Виття сирен вже майже не стихає,
Щоразу ворог забира життя,
Щоразу чи́ясь свічка догорає.
І вибухи лунають зі всібіч,
Чи зможеш ти нас, Боже, захистити?
Чи Ангел не покине наших пліч?
Бо дуже нам всім хочеться ще жити!
21.03.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР