Духу Святому
і Приснодіві Марії, Богородиці,
присвячується в любові
Закидаю провалля
між душевними і духовними
і кажу лиш це — геніально…
де б — в духоведенні хотів я стати?
Але як віє вічність!..
ніяковіє старість
епохи в’януть і прив’ядають…
пропадають дати…
але Дух — мир вам дати
Святий Дух — веселий!
хто самоподолається —
щоб мати радість
але тільки що буде — любов
але тільки — що можуть молоді й зелені
шум зелений хай в мене
але тільки любов хіба в мене?
й що може Бог придати?
може дати години
мога… Вічність
хочуть з годинами утікати
але тільки годин тих не спостерігати…
що їм Бог поможе лизати?
Бо як вглибитись в серце —
перед Богом розтанути
нема й старості
лиш в солоді — щастя пухнастик —
настане
а епохи забудуться — вже
ідуть прив’ядати
пропадають —
дати…
а пропадуть і нації
я закидав провалля:
знає Бог закидати
а не з Богом — провально!..
й хто схоче тут подолатись
щоб мати радість??
поверхневую тріскучу — рацію?
Що ж! і далі се трачу барви!!
На палітрах Сонця — у радості!!
Бог не знищує
Але лиш
в глибині серця
є!..
22.03.2025,
Київ —
третій вибір Богородиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович