ЧУЖІ
Вони говорять про братерський світ,
Та в кожнім слові зрада і брехня.
Їх лицемірний, загребущий рід
Не визнає нас рівними ні дня.
Вони лиш грають перед нами щось,
Вдають, що рідні ми уже ось-ось.
Тут вкоренився ніби їхній слід,
Та серце їхнє темне і як лід.
Для них ми тіні на своїй землі,
Що мовчки мають їхнім стати тлом,
Для них ми зайві та ніхто цілком,
А наші душі – надто замалі.
І хай говорять: ми єдиний від,
Та ця вся єдність має безліч бід.
Все роблять так, щоб не вони, а хтось,
Відповідати щоби не прийшлось.
Хай інші вірять в те, що ми рідня,
Я ж досхочу побачив їхній світ.
Спасибі, досить! Там тільки брехня.
Я знаю, хто я і який мій рід.
Мирослав Манюк
22.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Мирослав Манюк