*****
Я нізащо не дозволю
Темним почуттям на волю
Вийти. Я навік присплю
Без краплиноньки жалю
Їх усіх, щоб міцно спали
Й душу, серце не терзали
Протягом всього життя,
А у них я почуття
Світлі, мов зерно, посію –
Доброту, любов, надію
В те, що лихо все мине
І тебе, його, мене –
Кожного із нас безкрає,
Світле щастя привітає
І в думки, і в почуття
Увійде на все життя,
Щоб повік ми не тужили,
А щомиті з ним лиш жи́ли,
Бо ж життя в нас лиш одне
І навік воно мине
В мить, коли прийде година.
Смерть же жодная людина
Не одурить, мов дитя.
Скінчиться тоді життя.
Тож його усі цінуймо
Й кожну мить його смакуймо,
А також як слід робім,
Щоб на білім світі цім
Гідний слід свій ми лишили,
Щоб й нащадки добре жи́ли.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Євген Ковальчук