То не вітри віють люті, то ревуть ракети.
То нелюди горе сіють на нашій планеті.
То звірюки хижі пащі кров’ю напихають.
То кацапи непутящі всюди рило пхають.
Землю щедру і багату з попелом мішають,
Несуть сльози в кожну хату, людей убивають.
Стрілянина, рев, тривоги щодня і щоночі,
Не бояться тварі Бога, луплять в чуже очі.
- Що вам треба, навіжені, спокій наш забрати?
- Вас, з народження саженних, народила мати.
Ні, не мати, а чортиця, путінська зараза,
Вам нікчемам одне сниться -
Кров, біль, смерть, образа…
Вибухи і стрілянина, попалені хати,
Щоб в руках своїх кривавих увесь світ тримати.
Проклинаю вас, кацапи, і всю вашу рашу,-
Що поперлися війною в Україну нашу
Не надійтесь, всіх поборем, зумієм здолати.
Буде раша з своїм горем в болотах здихати
Вересень. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Валентина Рубан