(в дарунок художниці Марині Дубовій.
З циклу «МИТЦІ ДЛЯ «СОЛО» Й »СОЛО» ДЛЯ МИТЦІВ»)
Заколисавши фарби у полотнах
Пішла шукати керамічний шлях.
«Моє!» — відчула й мить оця спекотна,
Вляглася порцеляною в очах!
На круглій формі виведений контур;
Фаянсу о́брис криє кольори́т —
Тона́ми вишень, сонця, неба, сакур
Свій власний стиль вкладає поміж жит.
Щетинні пензлі, плоскі віяла́ми
Майстерно кличе жінка у таріль —
Хтось мовить звуком чи пряде словами,
Вона ж малює серця заметіль!
Марія Дребіт (Голодрига)
21.03.2025 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: VIRUYU