Під ялинкою в лісочку,
У зати́шному куточку,
В хатці з шишок й паличок
Живе Вуханчик-їжачок!
Цілий день він все працює,
До зими свій дім готує:
Листям вистеля долівку,
Мохом втеплює домівку.
Має голочки пухнасті,
Очі — мов дві краплі щастя.
Друзів лісових багато —
Їх запрошує до хати.
Сіра мишка забігала,
Пташка в нірку залітала,
Ну, а сова з високих гір
Розповіла про свій дозір.
Вдень із білочкою грався,
Зайченятам усміхався,
А вночі під місяць я́сний
Сни дививсь про світ прекрасний.
Якось вітер розходився,
Дощик срібний вмить розлився
Та Вуханчик не злякався —
У норі своїй сховався.
Ось і знову сонце мліло
І довкола все зігріло.
Їжачок знов на галявку
Друзів кличе на забавку.
Разом граються, співають,
В осінь листячко збирають,
І під шум вітрів казкових
Зводять схованки зимові.
Взимку спить у теплій нірці,
Їсть запаси, що в комірці.
В мріях — друзі та суничка,
Й запашна, м'яка травичка!
Та коли весна настане,
Тепле сонце в небі стане,
Їжачок проснеться знову
Й побіжить у ліс чудовий!
Так Вуханчик живе в лісі,
Де казкові сни та вірші,
Щиро дружба процвітає
Й радість серце зігріває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2025
автор: Svetoviya