Ми малювали на воді свій дивний світ,
Такий красивий, добрий, незрадливий
Й плекали вдвох його неначе зорецвіт,
Який росте лиш раз, один єдиний...
Раділи диву разом на гладкій воді.
А люди туди камені свої кидали.
Усе змивали хвилі і води круги...
Той світ не зник бо у серцях ми його мали...
Що є добра - у воду ми вкладали
І знов плекали наш прекрасний світ.
О, Боже, як раділи, як кохали...
Гойдається на хвилях білий цвіт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2025
автор: DarkLordV