Йшла доленька по полю... там жита
схилили перед нею колосочки.
А в небі синім жайвір з-попід хмар
видзвонював на різні голосочки.
Йшла доленька... хилилась їй до ніг
калина в ґроні. Ой була ж рясною!
В віночку наша доленька. Ріка
її зустріла хвилею дзвінкою.
Йшла доленька... Спинилася вона,
де в вишеньках примовкла наша хата.
Зраділи чорнобривці під вікном
і мальви, й матіола й рута-м'ята.
- Ой, де ж ходила, доленько свята?
Обпалені чому біленькі крила?
А на лиці твоїм гірка сльоза...
Знесилена. Теж край наш боронила?
Новий сплетемо ми тобі вінок,
духмяним почастуєм короваєм.
Для тебе світло сонця й всіх зірок.
Мир запанує, знай, над нашим краєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2025
автор: Надія Башинська