Вона влаштована комфортно :
вчителька, посада, шана...
І складає натюрморти :
пазли - шманси, рима.
Красиві епітети - штучні прикраси,
як папуаси у дійсності,
потоками загальної маси
додають їй відчуженості.
Гламур чи мур наскрізь ?..
рядками "брошки" рясно.
Не так далеко бійня й грім
вбиває передчасно.
Контрасти суворого часу -
парадокси Пегаса - льора.
Заздрять словесному цукру
соляні очі горя.
Воно бідолашне мовчить,
тільки скиглить собі тихо.
Світ збожеволів, мабуть,
котиться в прірву лихо
по комерційних рейках, авжеж,
тягнучи всіх за собою...
Вона обабіч пожеж
знов піде за марою.
Та відкриє кришку люка -
може хто упаде
ненароком або так ?..
Отоді вам "перепаде" !
На узбіччі стара вохра,
лелітки, цитрин із воском...
Утворилась свіжа вирва
десь під Покровськом.
П. С.
Погані літератори майже завжди закінчують свої опуси лірично, зі знаком оклику і трикрапками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2025
автор: Мандрівник