Пророцтво Тарковського про Україну,
якої б діти зіграли роль
масовкою перекалічених доль,
коли б він сьогодні знімав картину:
Іванів, Микол... їх було би чимало.
І ні на йоту естетики. Кадр
заповнили б їхні тата і мами,
й вони — в минулому... З чорних надр
своєї загибелі промовляли
прокляття тихо — такі слова,
які акторам й не снилися! З зали
прем’єрної публіка, ледь жива,
пішла в любій ще зрячій країні,
а в кацапстані її б вели
за руку трупи, маленькі, сині,
в домівки — страчені янголи.
25.03.2025.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2025
автор: Валерій Коростов