Не те Вам говорю, не те
тверджу́ з обличчям недоречним.
Мій розум — решето худе,
а не фiал з єством небесним.
Не в добру пору взявся я
розписуватись словом чистим, —
наповнена душа моя
смiттям якимось ненависним.
Пробачте почуттiв сумбур,
фальшиву і злостиву ноту,
базiкання, а більше — сум,
за матінку його — довго́ту.
Даруйте, що розверз цей хлів
господнiй, Господи, даруйте.
Неначе, не відтерши ніг,
в дiм влазив я... I не сумуйте:
бо ж пам'ятаю свій оскал,
ціну палкому римуванню,
нажитий мною капітал —
на шеляг самобичуванню.
О не шкодуйте Ваших слiв
про нас. Права у Вас ті самі, —
ділити незбитково вплив
кохання вiльно з небесами.
OSAlx2025-03
*
Не то Вам говорю, не то
твержу с гримасой неуместной.
Рассудок мой что решето,
а не сосуд с водой небесной.
В худую пору взялся я
расписываться в чувстве чистом, —
полна сейчас душа моя
каким-то сором ненавистным.
Простите описанье чувств,
фальшивую и злую ноту,
всю болтовню, но больше — грусть,
за матушку ее — длинноту.
Простите, что разверз сей хлев
пред Вами, Господи, простите.
Как будто, ног не отерев,
я в дом влезал… И не грустите:
ведь я-то помню свой оскал,
а также цену рифмованью,
а также все, что здесь искал
в грошовом самобичеваньи.
О не жалейте Ваших слов
о нас. Вы знаете ли сами,
что неубыточно любовь
делить Вам можно с небесами.
1962
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2025
автор: Под Сукно