Наука всіх наук -
як обійти каюк.
Микола Лукаш
"Ті блохи друзі та й коханки
Тирани наші і тиранки
Вони і люблять нас немов
І ссуть із нас потроху кров"
"Еге, хіба лиш трохи ссуть кров в с р с р ? Аполлінер явно недооцінював можливості смоктання крові у мокшанських вампірів - диктаторів. Звісно, він - француз, там краща ситуація з правами людини. Демократія і все таке..." - перекладач Микола Лукаш вкотре перекладав твори закордонного поета.
"Дельфіни грають плюсь та плюсь
В гіркій воді серед затоки
І я місцями веселюсь
Але життя таке жорстоке"
"Це про мене. Література рятує навіть у найтемніші часи людства. Хоча коли вони були світлими ? Коли київські князі ходили походами на Візантію... Гм, цікаву науку можна вивчати - "Якбитологію" - одне суцільне "якби". А от прийшли сюди більшовики нікчемні ірраціональні і що далі ? Вони й самі не зрозуміли і дивувалися, як їм вдалося протриматися стільки часу при владі, мучивши своїх та інших. Тотальна дисгармонія буття..." - невеселі думки мов хвилі із бурхливого моря накручували мозок геніального мислителя.
"О нерішучосте Як блазень
Ганьби з тобою наберусь
Чого ми наче раки лазим
Все назадгузь все назадгузь"
" Це ж про українців. Талановитий народ але безталанний. Піддався історичній ганьбі збоку цинічного недруга на болотах. Скільки можна отак принижено тягнути лямку, га ? Де новітні бунтівники ? По тюрмах Сибіру. Де ж їм ще бути. Кепські справи направду..." - гірші можуть бути хіба під час війни, Миколо Олексійовичу.
"Не ті тепер пішли леви
Змізерніли царі і цариці
У клітках родитеся ви
Десь у німецькому звіринці"
'У совєтському звіринці, якщо точніше сказати, Гійоме... Ех, невже таке може тривати вічно : наглядачі кдб, клітки чужої ідеології..." - на жаль, тут і не пахне Німеччиною. Хоча і там був морок гітлерівського божевілля. Але й до леніна терориста звикли, ніби так мало бути. Живуча мумія, холєра !
"Він ще живе старий пошляк
Коли його вже трафить шляк ?"
"Щось я відволікся від француза крилатого..."
"Іван Предтеча ви ж читали
До меду їв іще й акрил
Якби ж то вірші мої стали
Харчем що людям не обрид"
"Щось смокче всередині. Мистецький голод переростає у звичайну потребу поїсти... Що ж музо. Ти програла цю дуель. Перемога кишківника беззаперечна", - авжеж, голод не тітка.
"Ой ти Боже мій Боже істини
Поможи мені атеїстові"
Кухонної плити, чайника, посуду чи навіть холодильника у Лукаша не було. Навіщо витрачати цінні метри квартири на мамону. Замість того можна розмістити книжкову бібліотеку з детальною картотекою аж до самої стелі. Харчуватися можна і в громадських місцях, особливо якщо туди заходять іноземці. А в Києві таких місць було чимало. Чужу мову заодно можна підтягнути до певного рівня.
Перебудова у країні рАД тільки посилила цікавість до неї збоку закордонних гостей.
Він хутко одягнув спортивний костюм, плетену шапочку і став схожим на лижника чи то біатлоніста, що вийшов на старт гонки переслідування. Озиратися доводилося часто :
"Десь є
досьє"
Внутрішні органи трохи ослабили свій вплив на громадяни у зв'язку з "гласністю та новим мисленням", але - але...
- Привіт фізкультурникам ! За кого біжите ?! - почулося неподалік.
- За "Поетичні резерви" ! - влучно парирував стрункий, хоча вже і старший чоловік.
- Себто, "Трудові" ?
- Себто, трутні !
- А правда, що ви знаєте 22 мови ?!
- 18 знаю досконало, а решту поверхнево.
Уже і ресторан "Прага" видніється розкішно. Привабливі декорації, як слова із "Фауста" Гете, які вміло адаптував на українську герой розповіді, ось - ось полетять у вирій красиво неохайних фантазій.
- Гав ду ю ду ! - без акценту привітався наш голодний відомий гість.
- Вот іс ю нейм ? - охоронець зиркнув якось недовірливо на спортивного бігуна.
- Микола Лукаш !
- Так ви наш ?
- Ваш - ваш "карандаш"...
- Це той, що з цирку ?
- Майже...
- Що значить - "майже" ?
- Оповідки різні пишу олівцем часто. Літератор ! Врайтер - на англійській.
- Ходять тут усілякі "врайтери" з олівцями. Заходьте. Лиш не ганьбіть образ мужньої радянської людини. З туристами спиртні напої не розпивати. У розмови не встрявати. Сядете за окремий столик.
- Єс ! Оф кос !
- Велком - велком, пенсл.
Місяць терпень
Був місяць серпень місяць терпінь
А місце терпінь місто Ірпінь
Що я терпів і як я терпів
Губи зціпив зубами скрипів
Зубами скрипів та серце скріпив
Крім чаю й відчаю нічого не їв
Надії ні ріски у рот не брав
Ждав з моря погоди а з горя добра
Микола Лукаш
-
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2025
автор: Мандрівник