[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1WlPcZpUEDA[/youtube]
Зморився день, добіг уже кінця,
Холодний вечір проситься до хати.
Вмостилась я, як завжди край вікна,
Приємне щось з життя свого згадати.
Повільно погортала сторінки,
Поринули думки мої в минуле.
А вітер знову стука ворітьми,
Хвилюється - найкраще не забула?
Холодний чай стоїть на підвіконні,
Про нього я забула вже давно.
Вслухаюся у звуки монотонні,
Весна минула стукає в вікно.
Забилось серце гучно, ніби в пташки,
Хитнувся під ногами увесь світ.
Враз на душі чомусь так стало важко.
Пройшло з тих пір чимало уже літ.
Була весна, та не така, як ця,
Пелюстки білі падали з дерев.
Я пам*ятаю - повернутись обіцяв.
Невже слова твої той вітер стер?
Майнула зграя пташок над вікном,
Вони про щось так голосно кричали,
І дуже швидко зникли за селом.
Та серед них чомусь тебе шукала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2025
автор: Н-А-Д-І-Я