Він марив ними, знав усе відоме про драконів.
І з важких фоліантів плекав щоночі знання.
Світ далекий від знань, в ілюзіях, у полоні...
Здавалося, що лише він знав суть сьогодення...
Підготовка щоденна, фехтування і вправи з мечем.
Сила слова, ораторство, ментальна потужність самопізнання.
Він був голодний, не раз і не два обпечений боєм,
А в серці кипів вогонь зовсім іншого світосприйняття.
Коли ж зустрівся із своїм драконом в епохальній битві,
Не знав ні втоми, ані сумніву, ні болю, ні жалю...
В твердій руці зажатий меч, немов би жало,
Пускав на землю кров, розтинаючи плоть дракону...
З насмішкою впивався танцем кривавого бою
Й на мить здалося, що на героєві росла луска...
Хто дракона вбиває умиючись його кров'ю
Не витримавши битви з собою - сам стане драконом з останнім змахом меча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2025
автор: DarkLordV