Не щастить чогось Семену:
Що кому казати?
Із надією побрів
До коханки Нати.
Обіймав і цілував,
Було ласки - море…
А тоді розповідав
Їй про своє горе:
-У компанії веселій
Були ігри, жарти,
Невелику суму вчора
Я програв у карти.
Тяжко Сьома тут зітхає,
Очі звів до неба:
-Порятуй мою ти честь:
Десять тисяч треба.
Мліли губи у Семена:
-Люба і хороша,
Зроби добрий жест для мене,
Дай мені ці гроші!
Ната смачно потягнулась,
Розрівняла спину,
Допомогла нещасливцю
Лиш наполовину.
Жінка правильно вчинила,
І не мудрувала:
Не дала ані копійки,
А жест показала!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2025
автор: Катерина Собова