я покладу свою пам'ять у дорожню сумку
разом із камінням, металом й водою
я скажу своїй пам'яті: "усе що ми пережили,
ми несем не в собі, а з собою"
я скажу усім своїм втіленням:
"ви залишаєтесь у дорожній сумці із пам'яттю
не йдете за мною тінями-блукальцями.
не женетесь за мною втірами
не впілаєтесь у картину світу
ви залишитесь зі мною лиш квітами і корою."
і ні не оновлений я іду, не скинутий до першооснов
зі мною уся моя проклята і благословенна кров
і я складаюсь із неї, як ліс складається із життя і гниття
але час іде вперед і я завдячую йому життям
навіть на мостах над прірвами, що трясуться від моєї поступі
мене береже амулет, набутої мудрості
і я можу бути, штукарем зеленого березня
і сивим груднем, з очима жреця
і я кладу свою пам'ять у торбу, я сходжу на незнайомій станції
я бачу ліси і город, я ступаю у них із танцями
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2025
автор: Хімічна Химера