Там в глибині, де істина ясна,
Де кожна мить - духовна насолода.
І неважливо - осінь чи весна,
Бо скрізь до мене горнеться свобода.
Шепоче вітер давні імена:
Надія й віра, що з моєї оди.
Ще буде літо, промайне зима,
І знову я спитаю в себе: '' Хто ти? "
Мерхлива тінь чи голос каяття?
О, як забути ці слова я мрію!
Вони ж, як вітер, на папір летять,
Їх римами зв'язати не зумію.
На мить спинюсь, присплю це сприйняття,
Знайду я спокій, віру та надію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2025
автор: Незламна