Ось небо заховалося у тишу,
Зоря вечірня мріино споглядає.
Заколисати хочуть хмарку тиху.
Бо обнімати- рук не вистачає.
Хмарка припудрилась и до зірки пригорнулась,
На вушко шепотіла про красу.
А зірочка лиш хитро підморгнула
И пірнула у перину пухову.
Зірки розбіглись діамантами по небі.
Із хмарами завели хоровод.
То в тихому кружляли вальсі,
А то сягали в височінь без перешкод.
Натанцювавшись, заблукали в хмарах.
Периною укрилися и лягли спочить.
А потім довго милувались в горах.
Яка ж щаслива була мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2025
автор: Надія Тополя