Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 65)

"Белые  розы,  белые  розы  -  беззащитны  шипы  !..  Что  с  вами  сделал  снег  и  морозы  -  лёд  витрин  голубых  !.."  -  плаксивий  голос  із  динаміка  магнітофона  вводив  у  ступор  главу  сімейства  невеличкої  радянської  сім'ї.  
-  Доцю,  ти  вже  вивчила  уроки  ?
-  Кто  выдумал  вас  растить  зимой,  о  белые  розы...Ще  ні.
-  Тоді  чому  так  голосно  грає  музика  ?
-  И  в  мир  уводить  жестоких  в'юг,  холодных  ветров...  Це  мій  кумир  Юра  Шатунов.  Я  забуваюся,  коли  його  чую,  бо  в  школі  зовсім  нудно.  Подруги  теж  у  захваті  від  нього.  Казали,  що  на  концерт  збираються.  У  них  же  гастролі  по  усьому  с  р  с  р  почалися.  Мене  теж  кличуть  з  собою.  Відпустиш  мене  на  день  -  два  до  Харкова  ?  Здається,  вони  приїдуть  в  наступну  неділю...  
-  Цей  так  званий  "Шатунов"  -  шатун  і  колінчастий  вал  чужої  культури  !!!  
-  Якої  чужої  ?  Це  ж  наша  радянська  рідна.  Нам  казали  на  уроках  історії,  що  ми  один  великий  народ  -  будівничий  комунізму...
-  Нічого  ще  не  знаєш  про  той  "великий  народ".
Недавно  в  журналі  "Огоньок"  надрукували  шокуючі  матеріали  про  часи  правління  сталіна.  Виявляється,  мільйони  українських  селян  загинули  через  штучний  голод,  який  організував  цей  душогуб.  А  ще  повбивав  усю  нашу  національну  еліту.  В  ГУЛАГ  переселив  бідолашних  "куркулів",  які  розбиралися  в  сільському  господарстві.  Могли  себе  прогодувати  та  інших...  
-  Не  знаю  про  таке.  Коли  це  було  ?
-  П'ятдесят  літ  назад.  У  страшних  тридцятих...  
-  І  що,  тепер  мені  не  слухати  "Ласковый  май"  через  це  ?
-  Там  співається  про  "беззащитны  шипы"  ?  Насправді  оті  шипи  жорстокі  -  до  смерті  сколять,  якщо  їм  волю  дати.  А  той  ненависний  "снег  и  морозы"  не  один  український  арештант  згадав  на  засланні  лайливими  словами  !  І  назва  гурту  оманлива.  Я  б  його  назвав  "Суворий  лютий".  
-  Ти  вгадав.  Такий  колектив  теж  існує  -  "Суровый  февраль"  зветься.  
-  Всюди  вони  свої  гидкі  щупальця  запхають.
-  Не  журися,  тату.  Це  твій  подарунок  на  мій  День  народження  -  касетний  апарат  "Весна  212  стерео".    І  я  нічого  поганого  не  роблю.  
-  Хочу,  аби  ти  нарешті  зрозуміла  одну  річ  :  це  усе  називається  зомбування  мас  через  отакі  непомітні  прийоми  :  пісню  чужу  послухала,  телевізор  подивилася  на  чужій  мові,  радіопередачу    "Пионерская  зорька"  запустила  до  вух,  журнал  "Ровесник"  почитала,  також  іншомовний.  А  де  своє  рідне  ?
-  Журнал  "Ровесник"  -  дуже  сучасний  !  В  ньому  про  модні  течії  у  поп  -  культурі  і  не  тільки  можна  дізнатися.  Тоді  які  маєш  пропозиції  ти  ?
-  Слухай  закордонних  виконавців  для  початку.  І  вчи  справжню  історію  своєї  землі.  Мені  обіцяли  принести  літопис  України  -  Русі,  який  зібрав  та  упорядкував  забутий  усіма  історик  Іван  Крип'якевич.  Почитаємо  разом.  
-  Гаразд.  Але  не  розумію,  про  що  вони  співають.
-  Вчи  англійську,  за  нею  майбутнє.  Тобі  скільки  років  ?
-  П'ятнадцять...
-  Отож.  Мозок  ще  не  забитий  проблемами  і  може  розвиватися  у  потрібному  напрямку.  
-  А  вчителі  говорять,  що  російська  мова  об'єднує  пролетарів  усього  прогресивного  світу.  
-  Хіба  б'є  тих  самих  пролетарів  або  лякає  страхітливою  зброєю...  У  цієї  держави  нема    майбуття.  Звідси  втікають  навіть  хокеїсти  в  НХЛ  грати.  
-  Куди  -  куди  ?
-  В  США  та  Канаду...  Недавно  втік  молодий  перспективний  спортсмен  Олександр  Могильний.  Прізвище  як  вирок  цій  хваленій  системі  серпа  -  молота.  Ото  придумали  :  сікти  і  бити  водночас  !  Ще  раніше  один  утікач  вистрибнув  з  корабля  "радянський  союз"  у  відкритий  океан,  проплив  сто  кілометрів  попри  різноманітні  небезпеки  і  дістався  аж  до  Філіппінських  островів  живим.  Ото  бажання  свободи  у  дивака  !  Десь  зараз  вивчає  морську  справу,  мабуть,  чи  пише  мемуари  "Як  втекти  з  с  р  с  р".  Його  тоді  заочно  засудили  вдома,  а  він,  мов  риба,  вискочив  на  волю.  Тільки  прошу  тебе  :  нікому  не  кажи  про  нашу  розмову.  Скоро  сама  усе  побачиш.  
-  Навіть  мамі  ?
-  Навіть  мамі.
-  А  ти  мені  купиш  касети  імпортних  зірок  естради  !
-  Куплю...  хоч  завтра.  Це  чудові  оригінальні  майстри,  які  обов'язково  тобі  сподобаються.  Знай,  отой  твій  "Ласковый  май"  -  тільки  другого  сорту  калька  вже  існуючого  з  десяток  літ  у  світі  молодіжного  стилю  диско.  
-  Пенсіонери  хіба  не  танцюють  ?  Почекай,  я  ж  слухала  "Modern  Talking"  !  Вони  теж  класні.  
-  Пенсіонери  ковтають  таблетки,  аби  суглоби  не  тріщали...  На  рахунок  запальних  німецьких  братів  Луї  чи  як  їх  іще  називають  -  спробую  дістати.  Ще  є  Сандра,  Сі  Сі  Кетч,  Майкл  Джексон,  "Bad  Boys  Bly",  "Joy"...
-  Один  -  блондин  з  синіми  очима,  інший  -  смаглявий,  мов  індіанець  із  прерій.  А  українські  -  де  ?
-  Нам  москва  забороняє  робити  щось  самобутнє.  Сама  не  вміє  і  другим  не  дозволяє.  Традиційні  Назарій  Яремчук  та  Софія  Ротару,  ансамблі  "Ватра"  й  "Кобза"  при  тотальній  русифікації  -  то  вже  прогрес.  
-  Домовились  !  Чекаю  на  цікавинки,  мій  найдорожчий  історик  та  найкращий  музичний  критик  !  

"Не  спиняйте  її
Бо  вона  пам'ятає  про  цвинтар  
І  про  жито  високе  теж  пам'ятає
Вона  засвічує  місяць  собою
І  губами  засвічує  звуки  
Над  колискою  вашою  
Бачу  її  плачем  над  домовиною  вашою  
Бачу  її  зі  сміхом  лишень  тоді  
Коли  ви  засинаєте  
Вона  від  вас  усіх  щасливіша  
На  вологім  піску  танцює  
І  сьогодні  вона  відходить  від  вас  танцюючи  
І  не  каже  вам  прощавайте"  

Григорій  Чубай  


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2025
автор: Мандрівник