Тікають дні у далеч історичну,
А з ними – свідком і суддею – час.
Там будні сіро-білі, десь незвичні,
Із полиновим присмаком причасть.
Історія, немов примхлива пані,
Бува, що й неможливого чека.
Летять тоді урізнобіч всі плани,
Коли життя хвилюється ріка.
Життя людське – не дійство театральне,
Де все сплановано: і ролі, і фінал.
Історія ж бува й мечем каральним,
Коли народи знищує війна.
У світі все свої закони має,
Хоча у нім – дрібні піщинки ми,
Та є та сила, що в руці тримає
Бажання залишатися людьми.
23.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2025
автор: Ганна Верес