[i]« Земля обітована за горами,
а люди ще не схожі на людей...»[/i]
Притча
Ще не уміють пересічні люди
єднати сили із останніх сил
у симбіозі Заратустри, Будди
та Ієгови.. на один копил.
Та уповають люди пересічні
і віруючі на одного з трьох...
у цьому світі нації не вічні
і люди теж... і триєдиний Бог,
і та земля, якої їм не треба
ані у небі, ані у раю...
якщо до раю пішки як до неба,
то й живемо як у чужім краю.
Подейкують на морі і на суші –
земля і небо об’ єднають душі
як обереги сили і снаги,
та де-не-де на суші і на морі
усе, що суще в радості і горі,
нагадує, що люди – не боги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2025
автор: I.Teрен