Раз зібрався на рибалку,
Взяв закуску, чекушку й чарку
І вудила при-хватив.
Тю, хоч би я щось не впустив.
Щоб кльов був на рибалці,
Я пішов на лов вранці.
Розвернув свої вудила,
Де поділася нажива.
Щоб над собою не глумився,
Я зараз похмелився.
Дістав чарку, кусок сала,
Щоб закуска не пропала,
Хильнув ковток на по-сошок,
Та й забув за свій грішок.
Що ж я бачу? Рибалок двоє.
Наживку мають вони обоє.
Чи дадуть мені наживку?
Обміняю на горілку.
Добрий ранок, рибаки,
Гарного лову на хробаки.
Допоможіть мені, рибалці
За горілку, що є в пляшці.
Чим тобі допомогти?
Рибу поможи тягти.
Вудочка зігнулася вдвоє,
А рибалок нас вже троє.
Вони тягнуть, я не мовчу,
А там Московська на гачку,
За два вісімдесят сім.
Достатньо нам по склянці всім.
(Цей курйоз, давнішня правда)
Березень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2025
автор: Сокол