Життя майнуло незлобиве,
надавши все, що я хотів:
напро́весні — рясної зливи,
у вересні — смачних плодів,
в морози — теплої оселі,
в мандрівці — лагідних вітрів...
Живі ще по́други веселі —
оті, що в юності зустрів.
Я все те вчився цінувати
і Богу дякував як міг,
що не прибився до пихатих
і не вивчав шкідливих книг,
що мав насичені і повні,
святі, єдині і одні —
мої незрілі, неповторні,
щемливі й теплі юні дні.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2025
автор: Олександр Таратайко