Ти… не покинеш своє життя
Бо, ще крокуєш по дорозі,
Хоч, знов палає рідна земля,
Жаль, смерть спинити, теж не в змозі.
Все ж, зазирає, ніч у вікно,
Думка, яким, ждеш завтрашній день,
Промінь світила, ніби вино,
Пити на часі, зникла мігрень.
Може й той розпач, душевний біль,
Що не спроможний, бути сильним,
Не досягнувши, щоб квітла ціль,
Там де любов, бути щасливим.
Ти у промінні і в блакиті,
Мир і тепло, без зрад, сумління,
День, без розлук, радіють діти,
Всесвіт, знайшов порозуміння.
Ні, не покинеш своє життя,
Тож, хочеш кращим бачити світ,
Мрія, надія на майбуття,
Не піддаватись злобі, пітьмі….
Просто радій, що маєш ціни,
Щоб діточки, не знали війни!
28.01.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2025
автор: Ніна Незламна