Я б засміявся, та не весело мені,
День дурня не стає нам новиною.
Хіба що посмішка, щаслива уві сні,
З реальним світом розділяється стіною.
Я б гуморески з радістю читав,
У квітні дуже часто так бувало.
Та біль війни весь сміх украв,
Натомість сліз приніс чимало.
Як смішно, добре й легко на душі,
Колись так було, я це пам’ятаю.
Та краще б ми заплакали усі,
Від новини, яку ми так чекаєм.
Про те що закінчилася війна
І повертаються додому діти.
Тоді б насправді засміялася весна,
…але нажаль, не всі будуть радіти.
1.04.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2025
автор: Степан Олександр