Не виправдовуй ту, хто мовчить,
Хто зникла в сутінках незримо.
ЇЇ тиша — це не знак, не щит,
А прірва, створена часом й димом.
Не прикрашай її провини,
Не вір у лист, що не дійшов.
Якщо любов була нетлінна —
Чому ж на попіл перейшов?
Не вигадуй причин для втрати,
Не бійся правди, як вогню.
Якщо мовчання — це розплата,
То хто заплатить за весну?
Життя не пише долю знов,
Не зітре помилок рукою.
Не потрібно холодних розмов,
Лише твого тепла земного...
А пам’ять – ні, її не стерти,
Не спопелити, не зламать.
Вона, мов тінь, прийде у серце,
Щоб знову тишу розірвать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2025
автор: AlexVIP