Літала молитва із першим промінням,
Така невеличка, як крапля роси.
Бажала торкнутися вуст з нетерпінням,
Але як то кажуть, змінились часи.
Молитва у вікна людей заглядала,
Ікони висять, а свічки не горять.
Бо люди в смартфонах вже всіх привітали,
Навлежечки модно Христа прославлять.
Якби ще й у храмах стояли дивани,
Wi-Fi безкоштовний і служба онлайн.
Такі от сучасними є християни,
Змінилися люди, змінився дизайн.
Літала весь день, аж на вечір, в віконці,
Побачила сяйво, що свічка дає.
Маленьке дівчатко тримає в долоньці
Святий оберіг, що всім сил додає.
Дитина у Бога підмоги просила,
Щоб тато з війни повернувся живим.
Щоб мама не плакала і не хворіла
І завтрашній день не здавався сумним.
Молитва заплакала, ніжно торкнулась
До серця дитини, що вміє любити.
Спасенні всі будуть за кого молилась,
Потрібно лиш щиро за них попросити.
3.04.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Степан Олександр