віримо в любов, віримо в розлуку.
Віримо у неприидешні дні.
Хочемо, щоб все це було за науку.
А наука вся ховається на дні.
А тепер все хочеться побачить,
А тепер все хочеться пізнать.
Але мрії наші нам це не пробачуть,
Бо не вміли ми їх слухати и мовчать.
Бо не вміли долею розхитати тугу.
Не вміли зорею запалить вогонь.
Жаль, що показали ми всю печаль наружу.
А жаринки тліючі заховали в бронь.
Може ми и не хочемо так прожити весни.
Може ми не хочемо без кохання жить.
Але осінь все збере у перли чудесні.
І легенько в зиму нас схоче запустить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Надія Тополя