Зі сходу відступа пітьма,
жаріє ледь між сосен просвіт.
Озерна гладь неговірка
І бризки вітерець розносить
Я неквапливо закурив,
вдихнув свободи запах пряний.
Повз верби запашні поплив,
човном стареньким крізь тумани.
Все далі й далі від села.
Пологий берег вздовж узлісся.
Принишкло сонне каченя,
у очереті реміз всівся...
Світань за комір залива
полям цілющу прохолоду.
Латаття біле розквіта-
зірниця, що упала в воду
Приспів:
Пливу в казкову далечінь,
А серце ніжиться світанком.
І так не хочеться мені
прощатись з озером і з ранком
____________
Музика та голос =SUNO
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Xariton