СЕРЦЕ ПРОЩАЄ
Не став питання: "Чому це він так?",
Навіщо злобу у серці нести?
Людина світла не має ознак,
Тому, що знає, як допомогти.
Якщо це життя рани лишає,
Воно вже про них не забуває.
Хто був в темноті – холодом вдарить,
Хто щастя має – ним і обдарить.
Образи сіють задумливий слід,
Їх повертає, хто дружить з добром,
Хто злом зігрітий, знов буде злом,
Хто йде за щастям – не має вже бід.
Не ображайся, хто тебе сварить,
Всі мають вибір: гладить чи жарить.
Лиш твоє серце знову прощає
І після бою тишу лишає.
Те все забувай, що не зберегти,
Серце обрало – це значить є знак.
Щасливий не той, хто зміг помогти,
А той, що скаже: "Чому це він так?".
Мирослав Манюк
03.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Мирослав Манюк