Не запитуй його нічого —
він учора прийшов з війни.
Його серцю огидно й чорно,
роздирає чуття вини.
Жодній мові не стане літер
описати німотний стан.
Він би сам собі очі видер,
щоб забути, що бачив там...
Мов Христос на горі Оливній,
залишився одним-один
і молився крізь губи сині:
- Не лишай мене! Я ж твій син…
Не питайся його нічого —
не розкаже тобі, бо сам
і незчувся, як втратив голос,
проклинаючи небеса,
коли вчора в шаленім герці
втратив друга, а потім ще…
Хіба може вмістити серце
піднебесну, розбиту вщент?..
Не запитуй коли і звідки,
і чому він туди пішов —
ця війна залишила мітку —
кровоточить незримий шов…
Не печи йому п’ят, не треба —
об каміння — і яв, і сни…
Він відтоді не бачить неба,
бо війна приповзла за ним.
Не запитуй його нічого…
Ірина Білінська
2023—01.04.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2025
автор: Ірина Білінська