Кувала зозуля, не чула вона,
Що дуже десь близько блукає війна.
Що гинуть солдати в червоній траві,
Рахуючи, скілки лишилось в житті.
Питають солдати, зозуля тебе:
"Як рідна матуся там бідна живе?"
І скільки їм років лишилось прожить,
Кувала зозуля, тепер вже мовчить.
Чому ти зозуле, тепер не куєшь?
Даремно, солдате, ти відповідь ждешь.
Зозуля не винна, бо знає вона,
Що мало лишила солдату війна.
1994
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2004
автор: Мария Ярославская