А я росту за ґратами неволі,
А я росту, як квітка в бур’янах.
Збираючи з роси краплинки долі,
Іду у світ на ледь живих ногах.
Встаю і падаю, і знову на коліна
Життя мене, безсилу, покладе.
Там, де хтось інший поламає крила,
Моя душа ще жити сенс знайде.
Отак, виборюючи в долі рік за роком,
Я виросту, як квітка в бур’янах,
Ітиму по життю широким кроком,
Жагу до щастя поселяючи в серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103700
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2008
автор: Альбіна Кузів