Зникли з землі
люди, робочі.
Всюди хапуги,
до статків охочі.
Навіть бур'ян там не зросте.
Земля в нас родюча.
-Невже.
Мов тих людей і її згвалтували,
Соки до краплі вони ж вижимали.
Зникли з землі
люди, робочі.
Залишились хапуги,
до статків охочі.
[b]Грицю[/b]
-Грицю,
ну, Грицю!
-Що, Ганно?
-А правда, що
в Україні найкращі бійці?
-Можливо, чому б і ні.
-А правда, що ти живий
завдяки твій кумі?
-Звичайно ж ні,
живий я завдяки
моїй жоні. Вона мені говорила,
я завжди робив навпаки,
ось тому я ще живий.
Наш генерал, мов та дружина,
він такий, він холостий.
-Холостий лід не тримає?
-Ні, він такий.. крихкий.
-Грицю, ми вже перемогли?
-Ні, проте могли, лід крихкий
і команди відавав нам чоловічок холостий.
-Грицю, ну коли вже, коли?
-Жди весни, жди весни, а потім
жди... зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2025
автор: oreol