Не дозволю я дощу
В серце сум впустити.
В нього радість я впущу
Й з нею буду жити.
Де ти, радосте? Іди
В серце, мов додому.
Йди у нього назавжди.
Затишно у ньому
Буде і тобі, й мені
Разом із тобою
Цілі ночі, цілі дні,
Кожну мить. З журбою
Не зустрінуся я більш.
Хай про це й не мріє,
Бо тебе люблю найбільш,
Радосте. Хай гріє
Лагідне твоє тепло
Серце й почування,
Що у ньому, щоб було
З вечора до рання,
З рання і аж дотемна
Любо жить на світі,
Як зима і як весна,
Восени і вліті,
Кожну мить свого життя,
Що я проживаю,
Бо прекрасним почуттям
Я його кохаю;
Адже лиш одне дано,
Бо, як смерть торкнеться
Ув останню мить, воно
Назавжди минеться,
Хай би сильно прагнув я
Вічно в світі жити.
Доля вже така моя
Та, що не змінити.
Євген Ковальчук, 07. 05. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2025
автор: Євген Ковальчук