[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VzTx4g7377g[/youtube]
Сидячи де очерет,
В лісі де струмок мілкий,
Думав я щось наперед
Та вже сон зморив таки.
Із водиці він встає,
Навпіл чоловік-козел,
Пальців зась, копита є,
Борода на горло все.
З очерету на дудках
Мило цей заграв гібрид,
Щось земне я не чекав,
Упізнав я Пана вид.
Німф, сатирів – тут вже тьма,
Звук живий – юрба німа.
Розбудив мене мій біль,
До людей назад пішов,
Та утік би я звідтіль -
Жити й чути Пана знов.
Переклад мій https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979921, все інше створював у Suno, Leonardo, Clipchamp.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2025
автор: Віталій Гречка