Їх шукала на ранок в пісках
Сутність мертва, як темна завіса,
Наче довго освітній гульвіса,
Що в пітьмі заблукав у віках.
Але бога святої води
Не гнівив і у темряві замків,
І на схилі старої труби
Не ховався від злої [b]іспанки*[/b].
Його ім’я набув кобеняк,
Та вона, що дзеркалила вроду,
Наче мертвим смарагдом в негоду,
Відчувала пісків переляк...
Сине море жовтіло, мов кляр,
І за мушлю сварились олуші -
На каміннях іспанки в берушах
Гуртувалися летіти між хмар…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2025
автор: bloodredthorn