Йде бій за рідний край.
Твій голос – діб відлуння.
Кривавлять рани гіркотою втрат.
Співцю народу, грай,
До Бога линуть юні.
І ронить квіт невтішно білий сад.
Творцю правдивих дум,
Невигаданих істин,
Розповідай минувшину століть.
Пульсує слова струм
Звитяжця-фольклориста –
Назустріч серце тільки відчиніть.
Твір оживає вмить:
В події історичні
Ведуть людей філософи сліпі.
Хоробрих не спинить,
Перемагають в січі –
Про твердь народну кожен піснеспів.
Зітхає поводир:
Розправив ноги стерті,
Речитатив проймаючий не стих.
А кобза кличе мир,
Красу в рядках відвертих
Тобі, кобзарю, крізь віки нести.
У твій я вірю дар,
Ти, як «людина Божа»,
Дух предківський звитяжний воскреси.
Тож запальної вшквар,
Хай ноти переможні
Захисникам дадуть козацьких сил
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2025
автор: Білоозерянська Чайка